Питання календаря насправді дуже просте і в своїй основі не має нічого спільного з Церквою.
Т. зв. ‘григоріанський’ календар співпадає із астрономічним, тобто він синхронізується із ходом небесних тіл — зимові і літні сонцестояння, весняні і осінні рівнодення збігаються із реальними датами цих календарів. ‘Юліанський’, натомість, є помилковим. Він не відповідає астрономічному, оскільки запізнюється на 13 днів. На цьому все.
Що ж стосується церковних свят, то вони жодним чином не пов’язані із якимось із цих, наголошу ще раз, СВІТСЬКИХ календарів. Вони, як і ці календарі, орієнтуються на АСТРОНОМІЧНИЙ календар природних явищ! Різдво Івана Хрестителя не тому, що в цей день РЕАЛЬНО народився Хреститель, а тому, що дні стають меншими (Йо 3:30), а Різдво Христа тому, що дні стають більшими. І так з багатьма іншими святами. Вони орієнтуються не на зарядження імператора Юлія, ані на веління Папи Римського Григорія, а на веління Господа Бога, який встановив світила для обрахування часів (Бут. 1:14).
І тому мені страшенно соромно за недолугість українських християн, які настільки слабо знають ці, початкові для кожного віруючого, істини, і дискутують щодо того, чи потрібно переходити на астрономічний календар.
Перехід на астрономічний календар є передусім питанням не віри, а здорового глузду. Кожен, хто вірить осмислено, розуміє, що святкувати із 13-денних запізненням нелогічно і помилково. А тому, природнім і нормальним є виправити цю помилку.
Перехід на астрономічний календар є також питанням моральним. Неможливо вимагати від когось дотримання моральних норм і при цьому самому їх не виконувати. Якщо зрозумів, що щось є помилковим і не виправляєш це, — не можеш і в інших вимагати, щоб вони виправляли осмислені ними помилки (євангельський принцип скалки і колоди). Коли кажуть, що питання вирішення проблеми помилкового календаря не на часі, — можна відразу відповісти, що не на часі є і багато інших питань (і насправді так і говорять). Для декого не на часі є питання хабарництва, територіальної цілісності України, виправлення помилок історії, неточностей у ‘символах віри’, ‘канонічних територіях’, ‘сферах впливів’ тощо. Все це моральні питання виправлення осмислених і усвідомлених помилок.
Перехід на астрономічний календар є питанням світоглядного штибу. Наша віра — це набір історичних помилок і непорозумінь (бо календарне питання є лише одним із величезної кількості помилок церковної традиції), чи осмислена критично віра? Віра, в якій немає місця забобонам та апокрифічним казкам, про які ми точно знаємо, що вони є видумками, гарними, благоговійними, але все ж видумками?
Здорове християнство завжди йшло шляхом критичного осмислення своєї віри. Для того воно послуговувалось університетською наукою. Створювало критичні видання джерел своєї віри — Біблії, святоотцівської традиції, літургії. (Чи знали ви, що існує критичне видання Святого Письма? А воно є і ним послуговуються християни!) В такий спосіб церква захищалась від забобонів, єресей і пропаганди.
Питання церковного календаря в Україні нині є ВИКЛЮЧНО питанням пропаганди. Підлої московської пропаганди, яка, під видом церковного благоговіння розсварювала українців впродовж багатьох віків. Нині, як ніколи, у нас з’явився шанс зупинити цю пропаганду, повернутись лицем до правди, визнати помилковість юліанського календаря і синхронізувати церковне життя ні, не із григоріанським календарем, а з рухом планет, якому підпорядковується григоріанський календар і від якого на 13 днів відстає юліанський. І нині до цього кроку нас підштовхують не лише пошук правди і здоровий глузд, а й аргументи ‘істинності’ московської церкви, які прилітають до нас із кожною ракетою, з кожним залпом артилерії, з кожним краденим іранським безпілотником і пострілом істинної російської ‘духовості’.
